У найдовший день літа, коли, здавалося б, уся природа святкує життя, назавжди став для нашого народу чорною датою. Датою початку війни, що забрала життя 8 мільйонів українців. Кожен п’ятий наш співвітчизник поліг на полі битви або помер під чоботом гітлерівської окупації. У цей День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни згадуємо кожного з полеглих і закатованих.
Аби історія не повторилася знову.
У Волочиську, біля Меморіалу Слави, відбувся мітинг-реквієм «Вічна пам'ять героям», в якому взяла участь громадськість та представники місцевого самоврядування. Серед тих, хто прийшов пом’янути загиблих співвітчизників, – помічники народного депутата України Сергія Лабазюка.
Люди поклали квіти до меморіалу та вшанували пам'ять тих, хто не пережив ту війну, хвилиною мовчання. Живих свідків того лихоліття майже не залишилося. Уже відходять за вічну межу наймолодші учасники кровопролитних битв і навіть діти війни. Однак спомин про ті роки, найстрашніші в історії нашого народу, став часткою нашої генетичної пам’яті. Адже та війна знищила з історії не одне покоління українців. Не народилися діти, які мали народитись. Не прийшли в цей світ онуки, що мали радіти життю і продовжити справу батьків.
Ніхто не сподівався, що через 70 літ після того жахіття на нашу землю знову прийде війна. Що знову буде гинути молодий цвіт нації, а матері з жахом здригатимуться від кожного телефонного дзвінка. Ніхто й припустити не міг, що знову в наші села й міста привозитимуть героїв у трунах. Тільки тепер уже не із заходу, а зі сходу. Сьогодні ми знову ведемо лік дням війни. Той лік, на жаль, уже довший за ті минулі жахливі чотири роки. П’ять літ наша українська земля не знає спокою і миру. І тепер уже нові герої стають у безсмертний ряд поряд зі своїми полеглими прадідами.
Отже, пам’ятаючи про втрати і наслідки того, давнього, лихоліття, маємо зробити все, аби ця, сьогоднішня, війна скінчилася якомога скоріше. Заради наших нащадків, які обов’язково народяться і будуть щасливими на рідній землі.
