Газета «Прибузька зоря» 19 квітня відзначила столітній ювілей. За роки діяльності в роботі часопису змінилося чимало. Проте незмінним залишалося одне – писати про людей та для людей, за що й здобули прихильність читачів. Привітали зі святом газетярів і помічники народного депутата Сергія Лабазюка.
«Прибузька Зоря» - найстаріше районне видання області. Перший номер газети вийшов у квітні 1919 року. Щоправда тоді часопис носив ім’я «Думка комуніста». З того часу змінилися два десятки назв та не одне покоління журналістів.
«Немає такої епохи, яка була б краща або гірша. Кожний період унікальний по-своєму: людьми, подіями, колоритом. І гортаючи жовті архівні сторінки, ми вчимося в тих, хто працював до нас в інших умовах – без інтернету та без сучасних засобів виробництва», - розповідає головний редактор Світлана Волкова.
Колись «Прибузька Зоря» виходила щодня. Сьогодні - це тижневик, над яким працює чотири людини. Серед них і пані Тетяна. У редакцію вона прийшла у 2018-ому, а журналістиці жінка присвятила майже тридцять років. Головним завданням газети називає відродження українського села: «Дуже важливо працювати з сільською інтелігенцією – представниками освіти, культури. Я вважаю, що газета – це такий орган, який має формувати культуру та світогляд сучасного села».
Серед присутніх гостей – і пан Віталій. Він працював в газеті у період між двома вагомими подіями в історії України: проголошення незалежності та помаранчева революція. Розповідає, часопис тих часів значно відрізняється від того, який друкується сьогодні.
У колективі намагаються відповідати вимогам часу, зауважує головний редактор. Так, нещодавно газету «роздержавили»: «Ми думаємо про завтрашній день, намагаємося примножити зроблене. Стараємося заробити «копійку», тому що кошти потрібні не ляше для зарплат та друку, а й для того, аби вкладати в розвиток».
100-річчя «Прибузької Зорі» – це свято для нинішніх працівників та для тих, хто свого часу працював у редакції. Тож нині вони отримують слова вдячності та привітання.
«Коли ми сьогодні отримуємо примірник, ми одразу починаємо шукати знайомі обличчя та прізвища на шпальтах. Шукаємо події, які стосуються нас та рідного куточку. Тому, без перебільшення можна сказати, що газета нас об’єднує», - зазначив помічник нардепа Леонід Гуцалюк.
Змінювалася назва, колектив та суспільно-політичне поле, проте незмінним залишалася мета – інформувати громадян про важливі зміни.
