Як створюється законодавче поле для розвитку агрогалузі? AgroPortal.ua вирішив «копнути» вглиб.
Член Комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин, депутат-мажоритарник Сергій Лабазюк подав понад 100 законопроектів, 20 з них — прийнято. Кажуть, це гарний показник з точки зору ефективності народного обранця.
Отже, їдемо до виборчого округу нардепа, що на Хмельниччині, аби на власні очі переконатися, наскільки тісною є співпраця з громадою. Плануємо також почути думки про найактуальніші питання: зокрема, щодо ринку землі, системи оподаткування та втілення реформи децентралізації на місцях.
Зустрічаємось у депутатській приймальні у містечку Волочиську на території групи компаній VITAGRO, де Сергій Лабазюк є почесним президентом. Каже, тут йому легше тримати руку на пульсі всього, що відбувається в агробізнесі та у територіальних громадах. Відповідно, швидко діяти. В тому числі, законодавчо.
«З 10 років з братом їздив допомагати мамі сапати 3 гектари буряків на поле в сусідньому селі. З 14 років я працював на току помічником комбайнера. У 24 районне керівництво вмовило мене як молодого підприємця взяти в оренду перше господарство у селі Попівці, звідки родом моя родина», — пригадує нардеп початок свого трудового шляху. Каже, в сільській місцевості почувається спокійніше та комфортніше, ніж у столиці. Та й результати роботи там чітко видно на практиці.
«У парламенті конструктиву та єдності зараз навіть менше, аніж в попередньому скликанні. Зашкалює популістська складова, коли навмисно розкачується ситуація, виконуються певні замовлення», — каже Сергій Лабазюк.
«Як з цим боротися?» — питаємо.
«Мабуть, суспільство просто має перерости», — замислюється політик.
У 2004 році, коли у Волочиському районі 70% земель заростали бур’янами, молодий підприємець серйозно ризикнув і взяв в оренду перше господарство. Причому селяни одноголосно віддали йому свої земельні паї. І вже сьогодні на рахунку агрохолдингу VITAGRO — 70 тис. гектарів у Хмельницькій, Тернопільській та Рівненській областях. Спеціалізується на рослинництві, садівництві, має 120 тис. свиней та молочне стадо ВРХ, власні елеваторні потужності, насіннєвий завод у Городоцькому районі, фрукто- та овочесховища, переробні підприємства. Під власною торговою маркою «Семеліта» організовано реалізацію насіння, добрив та мікродобрив.
Завдяки розвитку бізнесу компанії вдалося створити більш ніж 5 тисяч робочих місць, а 15 тисяч місцевих пайовиків вчасно отримують оренду плату. VITAGRO — номер один серед платників податків у районі та входить до п’ятірки кращих в області.
Позапарламентські тижні Сергій Лабазюк проводить на окрузі, зі своєю громадою. Каже, за роки депутатства провів сотні зустрічей з людьми, побував у кожному із 180 сіл свого округу. Саме це допомагає мажоритарнику бачити і розуміти проблеми зсередини.
Як пропонуєте вирішити їх на законодавчому рівні?
Сергій Лабазюк: Головне, що потрібно селу, — стабільність і розуміння, що буде завтра. В цьому плані ключовим є питання землі. Бо коли немає впевненості, що буде із землею, то ні свинарство, а тим більше — молочне тваринництво, яке у найкращому разі в нуль виходить, ні садівництво нікому цікавими не будуть.
Аграрії не стільки бояться продажу землі, як не розуміють механізму, як саме все відбуватиметься. Маємо визначитись: ми обираємо модель або Аргентини-Бразилії, або, скажімо, Німеччини. Будуємо державу, яка виробляє вал продукції, впевнено експортує її та відвойовує нові ринки, чи суто соціальне формування? Треба обирати, бо одне з іншим не поєднується.
Що пропонуєте?
Сергій Лабазюк: Люди сьогодні не готові до відкриття ринку, бо їм роками вкладали в голову страхи — тепер потрібно трохи часу, щоб все відмотати назад. Але ми маємо сьогодні зрозуміти, що землю треба відпускати у вільне плавання. Бо вітчизняний аграрій сьогодні — хоч малий, хоч великий — реально купити цю землю не зможе. Немає чіткого розуміння, скільки вона має коштувати. Тому повне відкриття ринку потрібно відкласти на конкретно визначений термін, скажімо, на 3-5 років, і чітко на всіх рівнях розпланувати дії на цей період.
Які це мають бути дії?
Сергій Лабазюк: Нормальна позиція — почати з аукціонів, на яких реалізовувати державну землю. Неприпустимо роздавати її безкоштовно. Це можливість запустити практичну модель і відпрацювати правила. Погодьтеся, скільки би теоретичних законів ми не писали — нічого не вийде. Почне формуватися ринок, побачимо, хто і скільки готовий платити за землю, і тоді процес піде.
Звісно, коли вся маса земель потрапить на ринок — ціна обвалиться. Природу ринку не обдуриш. Але на той час вже будуть зроблені перші кроки і на державних землях відпрацьоване законодавче поле.
Взагалі я прихильник створення державного земельного банку. Але цю тему в нас надто заполітизували. Та впевнений: рано чи пізно до неї повернуться. У Сполучених Штатах, в Китаї, в Канаді та Австралії держава викуповує землі й передає їх у довгострокову оренду. Це безпекові речі.
Другим фактором для формування стабільності в аграрній галузі Сергій Лабазюк називає визначеність із пріоритетними ринками, які мають бути відкритими для країни: «Це — питання Мінагропроду. Натомість у нас досі не підписані угоди з більшістю країн, ринки яких нам вкрай потрібно відкрити, щоб замінити російський напрямок».
Про які країни говорите?
Сергій Лабазюк: Наприклад, Індія — шалений ринок для нас! 4 роки навколо тупцюємо, але результатів так і немає. Я був серед ініціаторів зустрічей наших міністерств, але нічого в результаті. Україні продовжують диктувати ззовні, обмежуючи перелік культур, які вирощувати, стримують переробку.
Детальніше:http://agroportal.ua/ua/publishing/lichnyi-vzglyad/sergei-labazyuk-v-sele-legche-derzhat-ruku-na-pulse-vsego-chto-proiskhodit-v-agrobiznese/
