З виступу народного депутата України Сергія Лабазюка під час парламентських слухань на тему: "Обороноздатність України у XXI столітті: виклики, загрози та шляхи їх подолання".
«Україна від початку своєї незалежності отримала досить значний військовий потенціал: 900 тисяч військовослужбовців, майже 6,5 тисячі танків, 7 тисяч броньованих машин, 1,5 тисячі літаків, понад 1200 ядерних боєголовок МБР та 2,5 тис. одиниць тактичної ядерної зброї.
Однак, останні події в Україні продемонстрували неможливість захистити свою територію від терористів, що призвело до загибелі мирного населення, військовослужбовців, працівників військових формувань та правоохоронних органів України у східних регіонах держави. Ми залишились майже ні з чим. Куди ж зникли усі ці військові сили?
Переконаний, що до такої ситуації призвели ряд чинників, зокрема:
- армія та безпека держави ніколи не були пріоритетом влади;
- кадровий безлад;
- в оборонному секторі повністю відсутня відповідальність та правонаступництво, що призвело до відсутності довгострокового планування; - небажання керівництва країни витрачати ресурси на розвиток Збройних сил України;
- корупція, яка найбільш суттєво “порізала” наш оборонний потенціал. Результат цього
– втрачена територія і новий вид війни на сході країни. Нажаль, за останні 23 роки у пріоритеті військово-політичного керівництва України, армії як такої не було. Тому, і авторитет армії, і саме військове ремесло не було в порядку денному як держави, так і безумовно найвищого політичного керівництва.
І що ми зараз бачимо? Лише втрати і дезорієнтація дій, які відбуваються в армії.
Однак, ті наслідки, які маємо, це для нас страшний приклад на майбутнє, ціна якому людські життя! Найбільшою проблемою втрати оборонного потенціалу України є відмова України від ядерної зброї.
Ми втратили 3-й ядерний потенціал у світі. Натомість, отримали якийсь «документ», який зараз не має жодної юридичної сили. Лише отримали незрозумілі запевнення країн-гарантів, які в результаті залишились словами на папері, а сьогодні ми залишились один на один з цією проблемою.
Для мене найбільш кричущий факт – це те, що величезна кількість часу, людських життів та ресурсів було затрачено на те, щоб цей потенціал отримати. Він має також і конкретні цифри – за різними даними, це приблизно 850 млрд. дол. станом на 1991 рік. Які це гроші з розрахунку 2014 року страшно уявити.
Переконаний, що почати відновлення української армії потрібно із затвердження мотиваційного пакету соціальних гарантів від держави для військовослужбовців.
Потрібно створити мотиваційний пакет для людей у погонах, які там знаходяться, солдатів та офіцерів. Це і адекватне матеріальне забезпечення, і страхування. Не можна оцінювати людське життя у 2-3 тис. гривень, коли людина свідомо ризикує своїх життям. Мова йде про конкретні пільги для сім’ї, у випадку втрати годувальника. Має бути розроблений і прийнятий цілий пакет, або на рівні закону, або урядом. Без цього патріотизм буде м’яко кажучи знижуватися.
Варто відмітити про певні позитивні зрушення у цьому процесі – Міністерство оборони України почало закуповувати сучасне озброєння українського виробництва. Зокрема, збільшились закупівлі легкої бронетехніки і високоточних засобів ураження розробки київського КБ “Луч”. Також, у невеликій кількості почали поставлятися модернізовані вертольоти, в тому числі і повертатися з оренди.
Впевнений, що війна з Росією дійсно змусить українську владу ворушитися: викроювати гроші на армію, техніку, зброю. Але ще важливіше аби отриманий зараз у Криму та на Сході урок не забули – вдруге наступати на одні й ті ж граблі буде і боляче, і соромно, а головне - смертельно.
Ми повинні зараз говорити не тільки про армію, яку треба відновити абсолютно по-новому, а й повністю про новий оборонний сектор безпеки нашої держави.
Тому потрібно дати доручення Кабінету Міністрів України розробити соціальний пакет реальних законодавчих ініціатив для соціального захисту військовослужбовців та їх сімей, а також передбачити у державному бюджеті фінансування на лікування поранених за кордом, яким не може бути надана кваліфікована медична допомога на території України.»
