Перший заступник Голови комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин Сергій Лабазюк прийшов у політику з аграрного бізнесу. Понад 10 років він очолював групу компаній Vitagro, де досі залишається почесним президентом. Про найважливіші законодавчі ініціативи щодо аграрного сектора, можливі зміни для аграріїв у системі оподаткування, пошуки інвесторів та про те, чи потрібна Україна ЄС, політик розповів в інтерв’ю газеті «АгроМаркет».
Цьогорічні низькі ціни на врожай боляче вдарили по кишенях агар- них підприємств. Як наслідок, експерти заявляють, що навесні 600–700 тис. га землі можуть змі- нити своїх орендарів. На вашу думку, чи лише зниження вартості збіжжя призвело до збитків для аг- ровиробників?
— Останні три роки сільське господарство було високорентабельним. І багато підприємств, не аналізуючи ситуації і прогнозуючи її наперед на два-три роки, збільшували вкладення на гектар, аби отримати максимальний результат. Для цього актив- но залучали кошти, збільшуючи тим самим собівартість продукції. У результаті заробляли гривню, витрачали – дві. І сьогодні ми маємо агрохолдинги, які залучили під мільярд доларів кредитів, які необхідно повертати.
Проте вартість урожаю, яка була позаминулого-минулого року, мала знизитися, і до цього треба було бути готовими. І цього року, якщо взяти середню врожайність по країні, жодна культура не була прибутковою. Мож- на проаналізувати ситуацію на прикладі кукурудзи. Ще рік-два тому ця культура була драйвером сектора, давала на гектарі 3000-3500 грн прибутку. Тому підприємства вкладали у її вирощування, щоб отримати добрий урожай. Однак якщо в ґрунт додати 100 кг азоту, врожайність зростає на 3–4%, тобто генерується 50 грн, добрива ж коштують набагато більше. Цього ніхто не рахував, бо коли збираєш 8–9 тонн кукурудзи в сухому зерні й отримуєш 3500 грн прибутку, плюс-мінус 500 грн за великим рахунком не є надто суттєвою сумою.
Цього року маємо іншу ситуацію: ціна кукурудзи впала з 2200 грн/т до 1000–1200 грн/т. Відповідно, якщо виробник ви- ростив 8 тонн кукурудзи та продав по 1200 грн/т, то отримав близько 9600 грн, а витратив на гектар 12,5– 13 тис. грн. Таким чином, цього року на гектарі кукурудзи аграрії отримали 3000–3500 грн збитку.
Проте деякі агровиробники прогнозували такі ціни й кажуть, що вони повернулися до нормального рівня…
— Так вважають не бізнесмени. Вони не враховують двох моментів: вартості грошей і знецінення техніки. Зерновий комбайн, який у середньому коштує 150 тис. євро, знецінюється за рік на 25–30 тис. євро. Однак деякі аграрії обчислюють амортизацію за радянською системою підрахунків, що за рік становитиме 3,5–4 тис. євро. Нині передові господарства розділяють підрозділи. Окремо функціонують МТС, які надають послуги, є під- розділ рослинництва, завдання якого — виростити врожай, і еле- ватори, які зберігають зерно. Це три окремі напрями, кожен з яких має свій бюджет. Наприкінці року їхні фінансові показники зводяться. Якщо підрозділи розділені, то краще видно «плюси» і «мінуси» компанії в цілому.
Сьогодні питання євроінтеграції України все ще залишається акту- альним, тому не можу не запитати вашої думки з приводу того, чи потрібна наша країна ЄС.
— Однозначно так. Ми для них — додатковий ринок збуту. Україна для країн ЄС є лише частково відкритою, бо діють мита на цілу низку товарів і продукції. Якби ми підписали угоду про асоціацію з ЄС, то відкрили б свій ринок для європейських товарів. Однак створилося б неконкурентне середовище, коли європейські товари вже змогли б без мит завозитися в Україну, а наша продукція — ні, тому що ще не пройшла всю необ- хідну сертифікацію та стандартизацію. Ціни на європейські товари знизилися б, і було побоювання, що українські покупці нададуть їм перевагу. У короткотерміновому періоді для низки галузей, зокрема й для АПК, наслідки підписання асоціації з ЄС могли би бути негативними через зниження рівня продажу на ринки, зокрема Росії. Найбільше постраждала би вітчиз- няна молочна галузь, бо лише оди- ниці вітчизняних молокозаводів переобладнано за сучасними тех- нологіями. Крім того, 86% сирної продукції українського виробни- цтва експортується в Росію. Не ви- ключено, що частина українських компаній була б змушена шукати інвестора в акціонерний капітал, щоб залучити додаткові інвести- ції, аби можна було переобладнати своє виробництво під нові вимоги. Проте рано чи пізно українським підприємствам треба змінювати технології та підхід до виробництва. І, на мою думку, це варто ро- бити якомога швидше.
Аби модернізувати підприєм- ства, потрібні кошти, а інвестиції в АПК цього року знизилися як ніколи. Де українським підпри- ємствам варто шукати інвесторів: у Європі чи, можливо, відкривати інші напрями? Наприклад Азію — зокрема Китай.
— Китайці сьогодні до нас дуже обережно ставляться. У принципі, як індуси чи араби. Це нації, які будують бізнес на стосунках. Якщо у європейців в основі ухвалення рішень — холодний розрахунок, то в представників країн Близького та Далекого Сходу все залежить від особистих уподобань. Відпо- відно, європейці ухвалюють рішення швидше. Із китайцями тре- ба спочатку подружитися, увійти в довіру, два роки пити з ними чай (усміхається), і тільки після цього вони можуть піти на співпрацю. До того ж європейці більше готові вкладати кошти в український бізнес, незважаючи на всі ризики та мінуси. В Україні значно менше аграрних структур, у які інвестували араби та китайці, ніж компаній, які отримали фінансування від єв- ропейських інвесторів.
Чи зміниться найближчим часом система оподаткування агровиробників? Чи є вже на розгляді в аграрному комітеті відповідні законопроекти?
— Поки що напрацювання на цю тему призупинилися. Ми в ко- мітеті ініціюємо подання, де буде прописано мораторій на скасуван- ня фіксованого податку до 2016 року з плавним переходом до но- вої системи. Ініціативу щодо ска- сування пільгового оподаткування для аграріїв у Міністерстві доходів і зборів обґрунтовують додатковими надходженнями в бюджет на рівні 9 млрд грн. Однак ми маємо іншу думку. Адже аграріям треба буде віднайти кошти на сплату прибуткового податку наприкінці року, а ще щомісяця сплачувати ПДВ. Це в той час, коли результативність аграрних підприємств (якщо взяти цифри 2013 року прим. Авт.) — мінімальна. Це може потягнути за собою неви- конання агрономічної програми. Може зламатися стратегія нашої державної політики в агросекторі на отримання 80 млн тонн урожаю. Тому пільгове оподаткуван- ня у 2013-му та 2014 роках відміняти не можна. Що буде наступного року, спрогнозувати важко, але якщо державі необхідно буде покрити дірку в держбюджеті, уряд може прислухатися до рекоменда- цій Міндоходів і скасувати пільго- ве оподаткування для аграріїв. Бо це вже буде питання не стратегії, а виживання.
У Верховній Раді протягом остан- ніх двох місяців було зареєстро- вано кілька важливих ініціатив. Нещодавно депутатам не вдалося скасувати земельний мораторій для Держзембанку. Очевидно, що такі намагання не останні... Що думаєте із цього приводу?
— Два місяці тому у Верховній Раді був зареєстрований законопроект, що дозволить Державному земельному банку набувати землю у власність. Поки що його відхили, але питання, коли його знову внесуть на розгляд парламенту і в якій формі, залишається відкритим. На мою думку, цей законопроект прописали, щоб можна було жорсткіше впливати на приватні аграрні підприємства. Однак це злочин проти аграріїв, і допустити відкриття ринку лише для однієї компанії, нехай навіть державної, не можна в жодному разі.
Безумовно, ринок землі має колись відкритися. Це нормально. Та перед цим треба підготувати прозорі правила гри, однакові для всіх. І аж ніяк не можна створити умови, за яких аграрний сектор по страждає. Якщо є підписані дого- вори оренди на 10–15 років, вони мають залишитися в силі. Інакше зазнає втрат не тільки аграрний сектор, а й економіка в цілому. Якщо відкривати ринок землі, то в один день для всіх, щоб і держа- ва мала право скуповувати землю, і приватний сектор. Звичайно, в цьому разі ми маємо захистити права наших громадян.
Яка позиція аграрного комітету щодо відміни обов’язкового тех- нічного контролю сільськогоспо- дарської техніки, введення екс- портного мита на ріпак і зниження експортного мита на ВРХ?
— Аграрії витрачають чимало коштів на проходження про- цедури обов’язкового технічного контролю тракторів, самохідних шасі та іншої сільськогосподарської техніки, які не експлуатуються на автомобільних шляхах. Законопроектом №2609 пропонується скасувати державні технічні огляди машин для агропромислового комплексу. Наш комітет підтримав на засіданні цю ініціативу, оскільки розвиток сільського господарства значною мірою залежить від технічного оснащення агровиробництва.
На мій погляд, такі нововведення допоможуть скасувати бюрократичні процедури під час проведення цих оглядів. Це такі корумповані перевірки, що, допо- ки не даси хабара, дозволу на експлуатацію не отримаєш. Тому раз і назавжди потрібно припинити це свавілля й скасувати проведення таких технічних оглядів.
Стосовно експортного мита на ріпак, законопроектом №3658 пропонується встановити 15%- ву ставку на його вивезення, що має зупинити тотальний експорт цієї культури у ЄС. Автори законопроекту вважають, що такий обмежувальний захід допо- може експортувати на зовнішні ринки не сировину, а вже перероблений продукт — біодизель. Крім того, експортне мито на ріпак — це значні надходження в бюджет держави, десь близько 300 млн грн.
Утім, постає питання, чи ефективний це захід. Я впевнений, що ріпак в Україні — культура експортноорієнтована. Практично весь його обсяг вивозиться з України відразу після збирання. Поточного року ми й вже екс- портували рекордний обсяг цієї культури. Зокрема, було зібрано 2,3 млн тонн ріпаку, з яких вивезено близько 1,9 млн тонн, тобто понад 82%.
Законопроект №3654 «Про експортне мито на живу худобу та шкіряну сировину», автором якого, зокрема був я, зумовлений постійним зниженням закупівельних цін на велику рогату худобу. Протягом останніх років рівень закупівельних цін на велику рогату худобу не відшкодовує витрат на її вирощування. І такий дисбаланс призводить до хронічної збитковості розведення великої рогатої худоби, а значить, і до зубожіння села.
Зоряна ГОШОВСЬКА, Газета "Агромаркет"
