Щороку, навіть не посвячені у тонкощі аграрних справ, з надією очікують повідомлень прорезультати жнивної пори. Бо, як мовиться, хліб насущний — головне. Як жеведеться нині тим, хто забезпечує продовольчу безпеку країни і попри будь-які катаклізми не зрікається хліборобської справи? Ці та інші питання миадресували народному депутату України, першому заступнику голови комітету Верховної Ради з питань агрополітики та земельних відносин Сергію Лабазюку, який нещодавно провів зустрічі зі своїми виборцями, у тому числі й з хмельницькими аграріями.
— Аграрний сектор ніколи не дозволяв собібойкотувати чи зупинити несподівано роботу. Якщо весною посіяли, то влітку — восени треба зібрати. Аграрії — та категорія людей, які щоденною копіткою працею доводять, що треба добиватися конкретного результату, — каже Сергій Петрович. — Поточний рік важкий для нас. Зросли ціни на міндобриво, пально-мастильні матеріали, запчастини. Це, зрозуміло, негативно вплинуло на собівартість продукції. Але ми мали непогану весну, культури добре перенесли зимівлю і перспектива для врожаїв непогана.
А далі, знову-таки, багато залежатиме від цінової політики. У зв’язку зі зростанням курсу долара для експортноорієнтованих культур сприятлива цінова перспектива. А на культури, що забезпечуватимуть вітчизняний ринок, ціна залишиться низькою.
— У зв’язку з ситуацією на сході Росіязакриває свій ринок для України. А чи готова Європа приймати нашу продукцію?
— Маємо сказати відверто, що втрату російського ринку, особливо молочної продукції, європейський не компенсує. Аджеу Європі власне перевиробництво. Крім цього, у них діють стандарти, яким сьогодні українська продукція не відповідає. Щоб повністю переробити виробництво, орієнтоване на Європу, знадобляться роки. Адже треба запроваджувати нові стандарти, нову законодавчу базу, впровадитичимало інвестиційних проектів.
— Отже, підписання Асоціації Україна — Європейський Союз приховує свої ризикидля українського аграрного сектору?
— Дехто вважає, що коли відкриється європейський ринок, ми відразу отримаємо великі квоти на продаж своєїпродукції. Але це не так. Наведу приклад: лише одна компанія «Наша ряба» ПАТ«Миронівський хлібопродукт» експортувала до Росії 65-70 тисяч тонн курятини в рік. Європа дає на це квоту, якщо не помиляюсь, лише на 30 тисяч тонн. Такимчином, ми суттєво втрачаємо ринок. І це при тому, що потужність експортупродукції агросектору України можна було би збільшити у десятки разів.
Окрім того, як вже згадав, найбільше напершому етапі може постраждати молочна галузь, сьогодні не так багато підприємств, які перебудували своє виробництво під євростандарти, та йпродуктивність наших корів є недостатньою.
У Польщі, інших європейських сусідів показники набагато кращі. Саме тому в короткий термін ми не зможемо експортувати до нихсвою молочну продукцію, а от в Україну імпорт з Європи піде значно швидше. Відповідно зросте конкуренція на внутрішньому ринку. Тому ті підприємства, які працюють ще за принципом колишнього Союзу (а таких у молочній та переробнійгалузях АПК майже 60-70 відсотків), опиняться перед вибором: або закриватися, або шукати інвестиції для того, щоб швидко модернізуватися.
Треба взяти до уваги, що бізнес більше не займатиметься вирішенням соціальних питань (утриманням шкіл, дитсадків,ремонтом доріг в селі, інших). У розумінні західного інвестора бізнес маєплатити податки, зарплату працівникам і дотримуватися законодавства, асоціальні питання в Європі вирішує держава.
— Отже, ми більше втрачаємо, ніж набуваємо? Невже виграшів для українськогоаграрія не буде?
— Однозначно, потенціал вітчизняного агросектору набагато більший, ніж нині задіяний. Тому, за умови достатнього фінансування та дотримання технологій, ми зможемо удвічі збільшити виробництво зернових. Родючість українських ґрунтівдозволяє отримувати 80, а то й 100 мільйонів тонн зерна. У перспективі на територію України з Європи перемістилисяб свинокомплекси та комплекси із вирощування великої рогатої худоби. Навіть машинобудування АПК може відновитися за умови надходження європейських інвестицій. Думаю, запрацювали б екологічні програми (сонячні батареї, вітряки), що допомогло б не лише зекономити коштиаграріїв, а й зберегти навколишнє середовище.
Але є одне але. Ми зможемо розраховувати назахідні інвестиції лише в тому разі, якщо в країні буде стабільна політична ситуація і не буде війни.
— Ачи готовий далекий Схід приймати нашу продукцію?
— Зі Сходом є хороші напрацювання. Розмови проте, що китайський ринок закривається для нас, — неправда. Навпаки, сьогодні Китай виявляє все більший інтерес до України, тому що хоче відмежуватися від Америки, яка в основному постачала сюди сільгосппродукцію, тож Україна — потенційний партнер у цьому напрямку. Зацікавлені у співпраці з українським аграрним сектором і арабськікраїни.
— На українському сході аграрії ниніпрацюють практично під дулами автоматів. Чи вдасться їм зібрати врожай?
— У повному обсязі, зрозуміло, ні. У районах, де ведуться бої, це неможливо. Знаємо і про те, що на території окремих господарств процвітає рейдерство: забирають пально-мастильні матеріали, захоплюють машини з зерном, борошном. Нещодавно в Луганську підірвали дві машини з борошном. Луганська та Донецька області здавна були лідерами за врожаями зернової групи — пшениці, соняшнику. На жаль, тепер тут будуть значні втрати.
— Які питання, що зможуть підтримати сільгоспвиробників і село, сьогодні на розгляді в аграрному комітеті?
— Насамперед згадаю, що ми домоглися відмінизакону про сертифікацію складів. Десяткимільйонів доларів щороку осідали в кишенях чиновників, а аграрному сектору відтого не було жодної користі. Навпаки, склади, які могли б використовуватися длязберігання зерна, простоювали. А ще така структура як держтехнагляд у рік збирала понад 270мільйонів гривень за техогляд сільськогосподарської техніки. Кошти не надходили в державну казну, а уприватні структури; техогляду, як правило, не проводили.
Вкрай потрібно аграрному сектор гарантоване забезпечення ринку збуту продукції. Адже в Україні виробляємо значно більше сільгосппродуктів, аніж треба для власного споживання. Міністерство аграрної політики за рахунок законодавчої бази і має створити умови, щоб аграрії вчасно та за нормальними цінами отримали кошти за реалізовану продукцію.
Особисто я зараз працюю над законопроектом проспрощення системи реєстрації земель та реєстрації спадщини. Це досить складнана сьогодні проблема. Як і врегулювання ціни на молоко.
І минула влада, і нинішня порушують питанняпро скасування пільг в оподаткуванні агропромислового комплексу. Переконаний, що цього не можна робити. Є підрахунки науковців, що 9 мільярдів гривень додаткових надходжень в бюджет, про які говорили податківці, — тимчасові. Далібудуть втрати, приблизно 12 мільярдів гривень, адже темпи розвитку агропромислового комплексу будуть зупинені, про високі врожаї доведеться забути.
— А коли вже можна очікувати реалізації законопроектів, про які ви згадали, Сергію Петровичу?
— В аграрному комітеті законопроекти розглядаються швидко й одностайно. А ось коли потрапляють в сесійну залу, «гальмуються», знову-таки, через заполітизованість. Нарешті був проголосований законопроект про спрощення системи спадщини, але дотепер не підписаний він Головою Верховної Ради. І мій законопроект про мораторій на закриття шкіл теж проголосований, але непідписаний. Отже, ганебна практика зволікання із реалізацією надто важливих для людей законопроектів, на жаль, продовжується.
І все ж будемо сподіватися, що зі зміною керівництва держави, новими призначеннями, які, думаю, не забаряться, будуть позитивні зміни і в аграрному секторі. Не треба забувати, що саме аграрії —головні годувальники країни.
Розмову вела
СвітланаШАНДЕБУРА.
